четвер, 20 січня 2022 р.

Діана Сеттерфілд: Тринадцята казка

Любов не склалася...))

От як буває в житті: раділа, бо гроші на книги впали з неба (ковідні), дуже давно друковані видання не покупала, список книг складала за стійкими у схвалені читацькими відгуками, - отже передчувала задоволення. І перше, що зробила, коли взяла книгу у руки, - автоматично спробувала "збільшити шрифт"((

Спочатку продиралася скрізь нуднуватий початок по 10 хвилин під ранковий кофе та муркотіння кішки, а потім вже, в неділю, 2/3 книги проковтнула за день - одією рукою поливала квіти, варила суп, складала речі - і не могла випустити книжку, бо сюжет затягував, напруга наростала. Фінал неочікуваний і щемливий, мова гарна...

Закрила - і пожалкувала, що не прочитала онлайн, ось нащо було купувати? ))
-Жінки, - хмикнув чоловік.
Вирішила не писати відгук, але ніяк не могла позбутися здивування, бо велика аудиторія вже декілька років у захваті від цієї книги. Дебютний роман скромної вчительки описують як

визнаний шедевр сучасної англійської прози, книгу, яка відкрила для широкої публіки жанр "неоготики" і змусила англо-американських критиків заговорити про повернення золотого століття британського роману, овіяного іменами Шарлоти та Емілі Бронте і Дафни Дюмор'є.

Я не згодна з титулом "нової "Джейн Ейр", про яку згадують у творі аж занадто часто, але вплив творів Бронте та особливо Дюморь'є дійсно відчувається. Коли почала аналізувати роман, то спіймала себе на тому, що все ж хвалю і те, і се. Хм, це майже як в мультфільмі з дитинства "Как старик корову продавал". 

В своєму жанрі це дійсно якісний твір, та я мабуть не ЦА. І перечитувати, наприклад, не стала би. Але на один раз, десь у потязі, або для любителів таємниць, пригод та "замкових історій" - саме те! :) Хоча як такої містики я в ньому не помітила зовсім. Те, що деяким героям ввижаються чи то привиди, чи то сонячні зайчики, а головна героїня, від якої ведеться розповідь, переживає психологічні складнощі через певні травми дитинства, на мою думку не має жодного відношення до містичного детективу. Але от детектив та інтрига в книзі присутні. В центрі сюжету розповідь про відому письменницю, життя якої оповите таємницею. Кореспондентам вона кожен раз розповідає різні історії про своє життя, але наприкінці життя вона все-таки вирішила розповісти правду.... Для цього вона запрошує автобіографа, в якої є свої таємниці... Правда неймовірна, шокує і не залишає байдужим. 

Дуже гарно, за всіма правилами, побудований сюжет, красномовна розповідь, складні речення. Загалом відчувається, що автор - вчителька, обізнана в мові та літературі. І мене, як книголюба, дуже тішить, що:

  • головна героїня має сильну пристрасть до книг;
  • в центрі інтриги розповідь про письменницю;
  • дія відбувається у великих старих будинках зі своїми бібліотеками.
І наостанок декілька цитат:

 “Парадоксально: беручи книжки до рук, ми повертаємо їм життя – але жир з наших пальців це життя і вбиває...”

“Коли людина - ніхто, вона починає вигадувати. Вигадувати, аби заповнити порожнечу”
“Рішення, ухвалені опівночі, втрачають силу на світанку.” 

Немає коментарів: