пʼятницю, 18 вересня 2020 р.

"Щоденник книготорговця" Шон Байтелл

384 сторінки чистого задоволення, не затьмареного навіть швидкоплинним бажанням стукнутися головою об стіл. Книга для всіх, хто тайно мріє працювати в книжковому магазині і не приховує нездорову любов до серіалу «Книжковий магазин Блека».

Шон Байтелл, щасливий власник книжкового магазину в Уігтауне (Шотландія), нічого не приховуючи розповідає у своєму щоденнику про всяке безглуздя, що коїться в нього на очах день за днем, часто з його же подачі або мовчазного потурання.
Когда я расставлял книги на полке, ко мне подошёл покупатель с книгой в руках и спросил, сколько она стоит. Я ответил: 3.50 фунта стерлингов. Он посмотрел сначала на меня, потом на Ники, которая стояла за прилавком в своём лыжном костюме и чистила зубы, и сказал: «Я отдам деньги вашей жене.» Ники в ужасе уронила зубную щётку. Одновременно с этим я выпустил из рук книгу, которую собирался поставить на полку.
Нікі - це співробітниця, яка працює в магазині два дня на тиждень. Страшна нечепура, свідок Ієгови, яка розставляє книги на полицях за зрозумілою ій одній логікою, яка відправляє «Теорію еволюції» в розділ художньої прози і вперто не виконує вказівки свого боса. Кожну п'ятницю Нікі влаштовує так званий «П'ятнічний обід», приносячи із собою продукти,  що знайшла на смітнику за супермаркетом.

Сам магазин, який в цей час є другим за обсягом букіністичним магазином у Шотландії (100 000 книг), розташований у живописному місці, в історичному будинку.  В будівлі більшу частину року холодніше, ніж на вулиці (звідси і лижний комбінезон, але ж зате і камін, і зручне кресло).

Шон дуже саркастично розповідає про своїх покупців та співробітників, які його абсолютно не поважають і не бояться; чесно про щоденну виручку, яка зрідка вища за пару сотень фунтів; забавно про своїх друзів, які часто залишаються ночувати на «Фестивальному ліжку», встановленому для гостей заходів прямо в магазині; сумно про вимушену співпрацю з інтернет-гігантом Amazon; люто про ненавість до цифрових читалок і (sic!) до бібліотекарів, а ще про незалежність Шотландії, про кота Капітана. 
Когда четыре года назад я завел для магазина страничку на фейсбуке, то решил почитать, что пишут там другие книжные. Содержание почти всех страничек оказалось скучным и нисколько не описывало ни ужасных мучений, ни невероятного восторга, которые испытываешь, работая в книжном магазине. И я пошел на осознанный риск и сосредоточился на поведении покупателей, в особенности на глупых вопросах и хамских репликах. Похоже, риск себя оправдал: чем больше я опускаю покупателей, тем больше удовольствия это доставляет моим подписчикам. Недавно я просмотрел подписчиков, и обнаружил среди них довольно большое количество книжных магазинов.
Перед кожним новим місяцем щоденника - цитати з  «Спогадів книготорговця» Оруела, які додають виключну цілісність і завершенність. Язик щоденника, простий і не претензійний, робить всю оповідь неймовірно щирою, чарівною і дуже, дуже смішною.
Разбирая коробки из О-оф-Ур, нашёл англо-французский разговорник издательства Collins. Хорошенький же получится отпуск во Франции, если тебе там вдруг пригодятся все следующие фразы:
  • Кто-то упал в воду.
  • Вы умеете накладывать шину?
  • Её сбила машина.
  • Помогите мне нести его.
  • Мне нужно сделать рентген.
  • Оставьте меня в покое!
  • Мне это не нравится.
  • Горничная никогда не отвечает на мои звонки.
  • Я был здесь в 1940 году.
  • На этом месте были расстреляны 11 заложников.
Как пишет Джен Кэмбл в своей «Книге о книжных магазинах» (Th e Bookshop Book), вслед за тем, как Гутенберг изобрел типографский способ книгопечатания и появился первый в истории «массовый рынок» книг, «известный книготорговец из Флоренции Веспасиано да Бистиччи был так возмущен тем, что книги больше не пишут от руки, что в ярости закрыл свой магазин и стал первым человеком в истории, предрекшим гибель книготорговли.
Настоящие любители книг — большая редкость. В то же время тех, кто считает себя таковыми, — великое множество. Вычислить последних довольно просто: когда они заходят в магазин, то представляются как «книголюбы» и настойчиво говорят о том, «как мы любим книги». Они носят футболки и сумки со слоганами, подчеркивающими, как же они обожают книги, однако проще всего их разоблачить на том, что они никогда в жизни не покупают книг.

...бывая в гостях у друзей, я всегда рассматриваю их книжные полки в поисках каких-нибудь странностей, которые могут рассказать мне о них что-то новое, о чем я до этого не подозревал. На моих собственных книжных полках подобных странностей тоже предостаточно.

Если рассуждать более реально, то книги - это товар, который я продаю, и мысль о том, что в мире бессчетное количество книг, волнует другую сторону моей личности. Когда я отправляюсь покупать книги из личной библиотеки, то чувство предвкушения ни с чем не сравнимо. Как будто забрасываешь сеть и не знаешь, что ты вытянешь. Наверное, продавцы книг и антиквариата все испытывают такое особое волнение, когда им предлагают посмотреть личные коллекции.

за матеріалами Iulia Grunicheva

Немає коментарів: