Інформація з сайту Книжкової палати
Можливості УДК дають змогу систематизатору перейти від пасивного відшукування у таблицях індексу, який є адекватним для змісту документа, до активного створення індексів за допомогою вільного комбінування елементів основної і допоміжних таблиць відповідно до специфічного профілю бібліотеки, інформаційного центру або роботи, яку вони здійснюють. Правильність цього процесу регламентується методикою.
Методика індексування — це сукупність заходів та правил побудови індексів УДК для понять, які відображають основний зміст документа або запиту. Основним завданням методики є забезпечення одноманітності підходів до створення індексів. Для виконання цього завдання розроблено правила індексування за УДК.
Правило першеІндексувати документ за його основним змістом.
Наприклад, заробітна плата на будь-якому підприємстві буде 005.955 щодо конкретної галузі.
Правило другеВраховуючи багатоаспектність УДК, необхідно чітко визначити предмет та аспект його розгляду. Наприклад:
Канали
— (аеродинаміка) 533.697.3
— (гідродинаміка) 532.537
— (гідрологія) 556.53
— (гідротехніка) 626
— кабельні будівництво) 692.77
тощо
Правило третєЗагальні визначники з дефісом -02, -03, -04 і -05 не можуть використовуватись як самостійні індекси.
Загальні визначники мови, форми, місця, народів та часу також не рекомендується використовувати як самостійні індекси. Проте для організації спеціальних каталогів та картотек можливо використовувати їх як основні індекси, зокрема в картотеці за формою видань.
Спеціальні визначники можна використовувати як самостійні індекси лише у поєднанні з індексами основної таблиці. У цьому випадку їх застосовують як основні індекси за умови, що для певного поняття індекс в основній таблиці відсутній.
Наприклад:
62-192 Надійність
616-001 Травми
Правило четвертеПід час індексування документів рекомендовано дотримуватись такої послідовності пошуку складових індексу:
0/9 (індекс основної таблиці)
’1/’9 (спеціальні визначники з апострофом)
.01/.09 (спеціальні визначники з крапкою нуль)
-1/-9 (спеціальні визначники з дефісом)
-02 (загальні визначники властивостей)
-03 (загальні визначники матеріалів)
-04 (загальні визначники процесів)
-05 (загальні визначники осіб)
інші загальні визначники
Правило п’ятеУтворення складних індексів. Складні індекси — це індекси, що утворюються сполученням основного індексу із загальним або спеціальним визначником, а також індекси, що утворюються за допомогою "навскісної риски" (/). Для побудови складних індексів застосовують таку послідовність приєднання визначників до основного індексу або до спеціального визначника, який використовують як основний індекс:
’1/’9; .01/.09; -1/-9; -02, -03, -04, -05; (0…); (1/9); "…"; =…; (=…).
Наприклад:
622.341.1’17(477)"18"=112.2 Залізорудна гірнича промисловість — відходи — Україна — 19 сторіччя — німецька мова
Якщо зміст документа вимагає цього, то послідовність приєднання визначників може бути порушена.
Наприклад:
622.33(477) Вугільна промисловість України
(477)622.33 Україна. Вугільна промисловість
Правило шостеУтворення складених індексів. Складені індекси утворюють із двох і більше простих або складних індексів за допомогою знаків відношення та подвійного відношення. Значення складеного індексу завжди вужче, ніж значення його основних складових частин. На перше місце виноситься індекс, який відображає основну тему документа. Індекси, що приєднуються за допомогою двокрапки, тільки уточнюють, деталізують основне поняття, відображене у першому індексі.
Наприклад:
621.74:669.2/.8 Лиття кольорових металів
в якому:
621.74 Лиття
669.2/.8 Металургія кольорових металів
Правило сьоме
Правило першого згадування. Якщо тема загалом не може бути відображена одним індексом УДК, а лише кількома, то матеріали загального характеру, в яких розглядається ця проблема, групуються під індексом, в якому тема згадується вперше, тобто під індексом найменшої абсолютної величини.
Наприклад:
Посібник з обробки металів позначатиметься індексом 621.7(075), незважаючи на те, що для обробки металів є два індекси 621.7 Обробка в цілому та 621.91 Обробка різанням.
Правило восьмеАлгоритм практичного індексування за УДК. Процес індексування можна подати у вигляді переліку операцій, які виконуються послідовно:
● ознайомлення зі змістом документа;
● формулювання основного змісту та відбір понять, які відображають основний зміст документа;
● аналіз семантичної ролі понять основного змісту документа (поділ на основні й допоміжні поняття);
● визначення тематичного розділу таблиць УДК, в якому необхідно шукати поняття, що індексується, за допомогою пошуку індексу в АПП;
● визначення індексів для понять, що індексуються, або їхніх складових;
● перевірка відповідності значень отриманих індексів і понять;
● визначення відношень між поняттями основного змісту документа для вибору знаків з’єднання індексів цих понять в єдиний індекс документа;
● компонування індексу як результат використання правил.
Цю послідовність технологічних операцій можна розглядати як єдиний алгоритм індексування за УДК. Перевага використання єдиного алгоритму полягає в тому, що систематизатор може обґрунтувати прийняте класифікаційне рішення, стереотипно вирішуючи питання індексування кожного документа.
Методика індексування — це сукупність заходів та правил побудови індексів УДК для понять, які відображають основний зміст документа або запиту. Основним завданням методики є забезпечення одноманітності підходів до створення індексів. Для виконання цього завдання розроблено правила індексування за УДК.
Правило першеІндексувати документ за його основним змістом.
Наприклад, заробітна плата на будь-якому підприємстві буде 005.955 щодо конкретної галузі.
Правило другеВраховуючи багатоаспектність УДК, необхідно чітко визначити предмет та аспект його розгляду. Наприклад:
Канали
— (аеродинаміка) 533.697.3
— (гідродинаміка) 532.537
— (гідрологія) 556.53
— (гідротехніка) 626
— кабельні будівництво) 692.77
тощо
Правило третєЗагальні визначники з дефісом -02, -03, -04 і -05 не можуть використовуватись як самостійні індекси.
Загальні визначники мови, форми, місця, народів та часу також не рекомендується використовувати як самостійні індекси. Проте для організації спеціальних каталогів та картотек можливо використовувати їх як основні індекси, зокрема в картотеці за формою видань.
Спеціальні визначники можна використовувати як самостійні індекси лише у поєднанні з індексами основної таблиці. У цьому випадку їх застосовують як основні індекси за умови, що для певного поняття індекс в основній таблиці відсутній.
Наприклад:
62-192 Надійність
616-001 Травми
Правило четвертеПід час індексування документів рекомендовано дотримуватись такої послідовності пошуку складових індексу:
0/9 (індекс основної таблиці)
’1/’9 (спеціальні визначники з апострофом)
.01/.09 (спеціальні визначники з крапкою нуль)
-1/-9 (спеціальні визначники з дефісом)
-02 (загальні визначники властивостей)
-03 (загальні визначники матеріалів)
-04 (загальні визначники процесів)
-05 (загальні визначники осіб)
інші загальні визначники
Правило п’ятеУтворення складних індексів. Складні індекси — це індекси, що утворюються сполученням основного індексу із загальним або спеціальним визначником, а також індекси, що утворюються за допомогою "навскісної риски" (/). Для побудови складних індексів застосовують таку послідовність приєднання визначників до основного індексу або до спеціального визначника, який використовують як основний індекс:
’1/’9; .01/.09; -1/-9; -02, -03, -04, -05; (0…); (1/9); "…"; =…; (=…).
Наприклад:
622.341.1’17(477)"18"=112.2 Залізорудна гірнича промисловість — відходи — Україна — 19 сторіччя — німецька мова
Якщо зміст документа вимагає цього, то послідовність приєднання визначників може бути порушена.
Наприклад:
622.33(477) Вугільна промисловість України
(477)622.33 Україна. Вугільна промисловість
Правило шостеУтворення складених індексів. Складені індекси утворюють із двох і більше простих або складних індексів за допомогою знаків відношення та подвійного відношення. Значення складеного індексу завжди вужче, ніж значення його основних складових частин. На перше місце виноситься індекс, який відображає основну тему документа. Індекси, що приєднуються за допомогою двокрапки, тільки уточнюють, деталізують основне поняття, відображене у першому індексі.
Наприклад:
621.74:669.2/.8 Лиття кольорових металів
в якому:
621.74 Лиття
669.2/.8 Металургія кольорових металів
Правило сьоме
Правило першого згадування. Якщо тема загалом не може бути відображена одним індексом УДК, а лише кількома, то матеріали загального характеру, в яких розглядається ця проблема, групуються під індексом, в якому тема згадується вперше, тобто під індексом найменшої абсолютної величини.
Наприклад:
Посібник з обробки металів позначатиметься індексом 621.7(075), незважаючи на те, що для обробки металів є два індекси 621.7 Обробка в цілому та 621.91 Обробка різанням.
Правило восьмеАлгоритм практичного індексування за УДК. Процес індексування можна подати у вигляді переліку операцій, які виконуються послідовно:
● ознайомлення зі змістом документа;
● формулювання основного змісту та відбір понять, які відображають основний зміст документа;
● аналіз семантичної ролі понять основного змісту документа (поділ на основні й допоміжні поняття);
● визначення тематичного розділу таблиць УДК, в якому необхідно шукати поняття, що індексується, за допомогою пошуку індексу в АПП;
● визначення індексів для понять, що індексуються, або їхніх складових;
● перевірка відповідності значень отриманих індексів і понять;
● визначення відношень між поняттями основного змісту документа для вибору знаків з’єднання індексів цих понять в єдиний індекс документа;
● компонування індексу як результат використання правил.
Цю послідовність технологічних операцій можна розглядати як єдиний алгоритм індексування за УДК. Перевага використання єдиного алгоритму полягає в тому, що систематизатор може обґрунтувати прийняте класифікаційне рішення, стереотипно вирішуючи питання індексування кожного документа.
Немає коментарів:
Дописати коментар